Італія, політичний і ідеологічний союзник Німеччини, мала свої плани територіальної експансії в Південній Європі. При цьому Муссоліні, якому не вдалося добитися консолідації суспільства і зростання військового сектора в німецьких масштабах, хотів війну відстрочити. Проте він не наважувався твердо відстоювати свою точку зору в стосунках з могутнім союзником, хоча в 1938 р. Гітлер з Італією ще в достатній мірі вважався.
Австрія, Польща і Чехословаччина, які передчували натиск Німеччини, робили спроби зацікавити Захід у своїй долі. Проте весною 1938 р. Заходу представлялося неочевидним, що Гітлер переслідує завдання досягнення німецької гегемонії в Європі, а не завдання відновлення статусу Німеччини як великої держави.