Проте усередині японського керівництва з цього питання також не було єдності. Група Фумимаро Коноэ не вважала за можливе виступати проти США в умовах наростаючих труднощів в Китаї. Їй протистояло потужне угрупування на чолі з генералом Хидэки Тодзио, що вважало необхідним негайно завдати удару по позиціях США і Британії на Тихому океані. З кінця жовтня 1941 р. її вплив став в Токіо переважаючим. 7 грудня 1941 р. японські військово-морські сили без оголошення війни атакували американський флот, що стояв в бухті Перл-Харбор (Гавайські о-ва). Це було початком війни на Тихому океані. Наступного дня японські кораблі атакували британську військову ескадру біля берегів Малайї. Одночасно почалася висадка японських десантів в Малайї і на Філіппінах. З відома уряду Таїланду (у січні 1942 м. Таїланд сам оголосив війну США і Великобританії) японські війська пройшли через таїландську територію і почали бойові дії проти британських військ в Бірмі.
11 грудня війну США оголосили Німеччина і Італія. 8 грудня війну Японії оголосили Великобританія і її домініони. На стороні США і Британії виступили так само Коста-Ріка, Нікарагуа, Сальвадор, Гондурас, Гаїті, Домініканська Республіка, Куба, Панама, Гватемала. Одночасно, нарешті, війну Японії формально оголосив Чан Кайши. Що почалася у вересні 1939 р. з германо-польского конфлікту війна остаточно набула загальносвітового характеру.