У Радянському Союзі "буржуазний пацифізм" порицался за його позакласовий погоджувальний характер. Підготовку пакту Бріана - Келлога в Москві теж сприймали негативно, багато в чому через те, що Радянський Союз і цього разу не запросили до переговорного процесу. Нарком закордонних справ СРСР Чичерин інтерпретував хід переговорів про заключення пакту як частина "підготовки війни проти СРСР". Таке серйозне заключення обгрунтовувалося тим, що проект пакту допускав збереження усіх союзів, що існували на момент його підписання, і блоків, а практично усі їх Москва вважала антирадянськими. Радянський Союз дратувало і те, що одним з ініціаторів пакту виступали США, які як і раніше відмовлялися від встановлення дипломатичних стосунків з СРСР.
З питання про пакт в радянському керівництві були розбіжності. Серед вищих партійних лідерів за приєднання до пакту виступав Н.И.Бухарин. З керівників наркомату закордонних справ ідею пакту підтримав Литвинов, а заперечував проти неї - Чичерин. Проте, отримавши через французького посла в Москві офіційне запрошення приєднатися до пакту в день його підписання, Радянський Союз це запрошення прийняв. Більше того, СРСР першим ратифікував пакт, а 9 лютого 1929 р., ще до офіційного набуття чинності пакту, в Москві був підписаний так званий протокол Литвинова - Московський протокол про дострокове введення через зобов'язання пакту Бріана - Келлога між СРСР, Польщею, Румунією, Естонією і Латвією. У тому ж році до Московського протоколу прилучилися Туреччина, Іран і Литва.